Уманський національний університет | сьогодні: 26.05.2026
| Автор(и) |
І. В. Чикін, , аспірант кафедри агрохімії і ґрунтознавства, Уманський національний університет Г. М. Господаренко, доктор сільськогосподарських наук, професор, професор кафедри агрохімії і ґрунтознавства, Уманський національний університет Я. О. Мізерака, , аспірант кафедри агрохімії і ґрунтознавства, Уманський національний університет |
||
|---|---|---|---|
| Рубрика | 201 "Агрономія" | ||
| рік | 2026 | номер журналу | №1, 2026 |
| сторінки | 61-67 | індекс УДК | 631872 :631.41: 631.445.4]:631.8 | Індекс DOI | 10.32782/2310-0478-2026-1-61-67 (Лінк) |
| Аннотація | Метою статті було визначити вплив тривалого (15 років) застосування різних видів, доз мінеральних добрив і їх поєднань у польовій сівозміні на гумусованість і фізико-хімічні показники чорнозему опідзоленого. Стаціонарний польовий дослід проводиться на дослідному полі Уманського національного університету з 2010 року, що розташоване в Маньківському природно-сільськогосподарському районі Правобережного Лісостепу. Ґрунт під дослідом – чорнозем опідзолений важкосуглинковий на лесі (за класифікацією FAO/WRB, 2022 – Phaeosems). Текстура за FAO класифікується як мулово-глинистий суглинок (silti clay loam) з великою часткою мулу (63–65%) і глини (33–35%) та незначним вмістом піску (2,1–2,5%). Польова сівозміна (пшениця озима, кукурудза, ячмінь ярий, соя) одночасно розгорнута на чотирьох полях на площі 2 га. Повторення досліду триразове, розміщення варіантів послідовне. Розмір дослідних ділянок становить 110 м², а збиральних – 25 м². Добрива у вигляді суперфосфату гранульованого та калію хлористого вносили перед зяблевим обробітком ґрунту, а аміачну селітру – під передпосівну культивацію та як ранньовесняне підживлення. Нетоварну продукцію (солому, стебелиння) подрібнювали і залишали на полі. Тривале застосування різних систем удобрення, так і без нього істотно не впливало на вміст гумусу, який був у межах 3,7–4,1%. Незначні зміни вмісту гумусу можна пояснити залишення на полі нетоварної продукції усіх культур сівозміни. Встановлено, що у варіантах досліду N110P60 та N110P30–60K40–80, порівняно з неудобреними ділянками, було незначне – на 7–8% підвищення ЄКО, що можна пояснити більшим надходженням у ґрунт органічної речовини з пожнивно-кореневими рештками. Структура ЄКО чорнозему опідзоленого під дослідом близька до оптимальної і під впливом 15-річного застосування різних систем застосування мінеральних добрив за умови залишення на полі нетоварного врожаю не зазнала суттєвих змін. Частка кальцію та магнію в складі ЄКО була в оптимальних межах – відповідно 69,5–75,8% і 10,9–12,8%. Незначне зниження частки кальцію в ґрунті удобрених ділянок можна пояснити поверненням його з висхідним потоком води по ґрунтових капілярах. Відношення Са2+ : Mg2+ у структурі ЄКО ґрунту було 7,7, а після тривалого застосування добрив залежно від варіанту досліду – в межах 5,8–6,5 і було найнижчим на ділянках без удобрення. Відношення Mg2+ : К+ перед закладанням досліду становило 3,5, а після тривалого використання ґрунту без внесення мінеральних добрив підвищилось до 4,8. Значне підвищення відношення Mg2+ : К+ – до 4,4 пройшло також у варіанті досліду N110P60, що показує можливий дефіцит калію в живленні рослин. | ||
| Ключові слова | гумус, кислотність, обмінні основи, мінеральні добрива, сівозміна | ||