Уманський національний університет | сьогодні: 26.05.2026
| Автор(и) |
А. Л. Андрієнко, кандидат сільськогосподарських наук, с.н.с., завідувач лабораторії землеробства, Інститут сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук О. О. Андрієнко, кандидат сільськогосподарських наук, с.н.с., доцент, , Центральноукраїнський національний технічний університет |
||
|---|---|---|---|
| Рубрика | 201 "Агрономія" | ||
| рік | 2026 | номер журналу | №1, 2026 |
| сторінки | 5-16 | індекс УДК | 631.53:631.52 | Індекс DOI | 10.32782/2310-0478-2026-1-5-16 (Лінк) |
| Аннотація | Стаття присвячена розробці основних параметрів біоадаптивної технології вирощування кукурудзи (Zea mays L.), які регулюють урожайність та якість зерна в умовах Степу України. Використовували основний метод досліджень – польовий, а як додаткові – лабораторний і математичної статистики (дисперсійний і кореляційний аналізи). Дослідження проводили в умовах Степу України впродовж 2010–2017 рр. Встановлено, що попередники та система основного обробітку ґрунту істотно впливали на врожайність і біохімічний склад зерна. Найвищу продуктивність забезпечувала полицева оранка незалежно від попередника. Серед попередників найбільш ефективною була соя: за оранки урожайність становила 7,15 т/га, тоді як після соняшнику – 6,29 т/га. Мінімальний обробіток знижував урожайність на 0,31–0,46 т/га, а пряма сівба – до 4,17–5,61 т/га залежно від попередника. Вміст крохмалю зростав за мінімізації обробітку і досягав 72,3%, тоді як за оранки він був дещо нижчим (70,6–71,7%). Найвищий вміст білка (10,0%) отримано після сої за оранки. Мінімізація та нульовий обробіток знижували його на 0,3–0,9%. Вміст жиру був стабільним (7,1–7,3%). Виявлено зворотний кореляційний зв’язок між урожайністю та крохмалем (r = –0,65), а також між крохмалем і білком (r = –0,82); прямий – між урожайністю та білком (r = 0,86). Строки сівби суттєво впливали на продуктивність: найвищі показники забезпечувала сівба 15 квітня (8,21–8,71 т/га), тоді як перенесення до 15 травня знижувало урожайність на 0,52–1,08 т/га. Вміст крохмалю змінювався неістотно (±0,3–0,5%) і був дещо вищим за пізнішої сівби, тоді як вміст білку зменшувався. Густота стояння рослин визначалась біологічними особливостями гібридів. Оптимальною для більшості форм вона була 60 тис. рослин/ га, що забезпечувало максимальну врожайність (до 8,47 т/га). Загущення до 75 тис./га підвищувало вміст крохмалю на 0,2–0,6%, але знижувало вміст білка. Отже, формування врожайності та якості зерна кукурудзи зумовлюється комплексною взаємодією генотипу й агротехнічних чинників, серед яких визначальними є попередник, система обробітку ґрунту, строки сівби та густота посіву. | ||
| Ключові слова | обробіток ґрунту, попередники, біохімічний склад зерна, строки сівби, густота стояння | ||