Уманський НУС | сьогодні: 14.03.2021

ВПЛИВ АНТИГІБЕРЕЛІНОВИХ ПРЕПАРАТІВ НА АНАТОМО-МОРФОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОСЛИН СОЇ

Автор(и) Шевчук О. А., кандидат біологічних наук, доцент, Вінницький національний аграрний університет
Ходаніцька О. О., кандидат с.-г. наук., старший викладач, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Ткачук О. О., кандидат біологічних наук, доцент, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Шевчук В. В., , , Вінницький національний аграрний університет
Рубрика 201 "Агрономія"
рік 2020 номер журналу №2, 2020
сторінки 26-31 індекс УДК 631.162.6:581.4:635.655
Індекс DOI 10.31395/2310-0478-2020-2-26-31 (Лінк)
Аннотація Специфіка дії антигіберелінових препаратів полягає у тому, що вони здатні впливати на процеси та інтенсивність, які неможливо скорегувати за допомогою агротехнічних заходів вирощування. Мета роботи полягала в науковому обґрунтуванні використання інгібіторів росту рослин з антигібереліновим типом дії, як елемента технології вирощування сої, виявлення їх дії на ріст, розвиток та продуктивність. Дослідження проводили на культурі сої сорту Тріада. Проведено обробку по висоті пагонів 10–15 см водними розчинами: 0,5 % тебуконазолу, 0,2 % етефону і 0,5 % хлормекватхлориду, а контрольний варіант – водою до повного змочування листків. У процесі досліджень визначено морфологічні показники, площу листкової поверхні, масу органів. Встановлено, що застосування інгібіторів росту рослин з антигібереліновим механізмом дії етиленпродуцента есфону (0,2 %), триазолпохідного ретарданта тебуконазолу (0,5 %) і онієвого препарату хлормекватхлориду (0,5 %) на рослинах сої призводило до морфолого-анатомічних змін: зменшення мас листків і стебел, збільшення товщини стебла та кореневої шийки. Препарати зменшували довжину міжвузлів рослин сої, що створювало передумови стійкості рослин до вилягання. Інгібітори росту рослин по-різному впливали на площу листкової поверхні сої. За використання хлормекватхлориду відмічено збільшення показника на 24 %, а обробка есфоном і тебуконазолом призвело до зменшення – на 26 % і 23 %, відповідно. Різний вплив препаратів виявлено і на довжину головного кореня. За дії есфону довжина головного кореня зменшувалася на 20 %, при застосуванні хлормекватхлориду і тебуконазолу показник збільшувався на 43 % та 37 % відповідно. Актуальним залишається питання виявлення впливу сучасних регуляторів росту рослин з іншим механізмом дії на продуктивність різних сортів бобових культур
Ключові слова ретарданти, морфогенез, асиміляційна поверхня листка, соя (Оіусіпе тах).
Завантажити файл    (завантажень: 29)